Всеукраїнськa науково - практичнa конференція «Українське козацтво: минуле та сьогодення»

Всеукраїнськa науково - практичнa конференція «Українське козацтво: минуле та  сьогодення»

Доповідь Сергія Анцибора заступника голови Комі регіональної громадської організації НКА «Україна» 19.10.2012р. м. Миколаїв.

...Добрий день. Вельмишановне козацьке Українство, Президіє, господарі конференції, достойні гості! Слава Ісусу Христу! Слава Україні!

Щиросердечно вдячний Вам за довір’я, виступити з доповіддю. Всеукраїнської науково - практичної конференції «Українське козацтво: минуле та сьогодення», присвяченій 520 річниці Українського козацтва.

Правдиво відкриюся виступ не планував, виступати в такому Високому науковому оточенні, то честь, та велика відповідальність, для рядового учасника конференції, тим паче під керівництвом Республіканського Науково-дослідного інституту козацтва Національної Академії Наук України.

Дякуємо Бога, головного координатора конференції пана Валентина В’юна, та всіх організаторів за роботу, та турботу по організації конференції. За даровану можливість побачити зі своєї дзвіниці, нашу козацьку родину в світлі «минулого й сьогодення»....

Я, Анцибор Сергій Павлович, народився, виріс в козацькому селі Гудими на Сумщині, служив на кордоні в західній Україні, Молдові, волею долі двадцять років займаюся Українською діаспорою в Республіці Комі Росія, в м. Миколаєві уперше.

В нашій Республіці Комі, я не обмовився, в цьому прекрасному, суровому, північному краю українці проживають більше 80 років, третя по численності діаспора, в різні часи від 34 чол. до 104 170 чол. 0,02 - 10 відсотків! Згідно перепису 2002р. 62115 чол. 6,10 %, 2010р. 36082чол. 4,00 %. Фактично число українців в РК не зменшилося. Багато працюють вахтами і не являються громадянами Росії.

З першого дня товариство «Україна» згуртовувало українців, а кругом українців інші народи Комі республіки. При всіх проблемах, славне українство успішно живе єдиною родиною з усіма народами Комі краю! Що звучить червоною ниткою в заходах всіх місцевих організацій. Також красномовно, з повагою, про гідності українців, говорили в 2010р. на науково практичній конференції, комі, росіяни, та інші представники від наукового світу Комі, дай Боже, щоб Українці самі до себе так відносилися. Достойним би проектом, було провести міжнародну конференцію, на регіональному – федеральному рівні, яка об’єднає науковий світ Коми, Росії, України, Канади, та інших країн.

Задум Творця розкидав козаків по планеті для того, щоб вони розповсюдили нашу духовність, знання, козацькі традиції, культуру на всіх континентах земної кулі.

Коли на концертах народного хору «Україна», чи інших українських творчих колективів співає зал, танцює дві треті учасників масового гуляння на площі, відразу становиться зрозуміло хто з нами.

Народний хор «Україна» є такий в м. Сиктивкарі, одн з найбільш численних, найбільш блискучих аматорських колективів північного сходу РФ. В 2011 році достойно представляв Комі республіку в Самарі, в 2012 році в Москві, в Чебоксарах, на жаль в Україні в Києві були з гастролями в минулому столітті. Серед аматорських колективів зайняли перше місто. Духовно, молитвами, думами - піснями ми єдині, жаль, та туга, що рідко буваємо в рідній Україні.

На V Вcесвітньму Форумі Українців, що проходив в серпні 2011 року в м. Києві, представники 37 держав від Португалії до Хабаровська – Камчатки, Канада, Америка, Аргентина, Австралія, Туреччина вільно спілкувалися українською мовою, співали козацькі пісні. В мене склалося враження, що проблеми з отим інтелектуальним портретом – душею нації, українською мовою тільки в Верховній раді України. Та в тих що ідентифікують себе в «ніхто»! Там якщо йде річ про мову, то не про мову Пушкіна, Лермонтова, Гоголя,... і не про мову, Т. Шевченка, Л. Українки, I. Франко..., проблеми, щоб все було ясно Кремлю. А у нашого Кремля своїх проблем не розпочатий край!

Багата і здорова -

Є рідна наша мова.

Хто ж цей скарб не зважає –

Той глузду вже не має!

Инта гулауг 04.12.49р. Пантелеймон Миколайович Василевський.

Тарас Шевченко писав: " Доборолась Україна до самого краю,

гірше ляха, свої діти її розпинають ... ".

Йому вторить П.А. Столипін «Народ, що немає національного самопізнання – є гній, на якому ростуть інші народи».

З порозумінням національної належності Людина знаходить сенс життя, заповнює душу змістом. В слов’янському світі є генетична потреба мати свою церкву, постійно спілкуватися, співати пісні колоритною українською мовою. Православ’я, українська мова державо - утворюючі складові частини, тож ніякими владними непорозуміннями це не змінити. Мої думки стверджує наша 520 – літня історія козацтва!!! Не зважаючи на омонголення нашого народу, обрусіння, ополячення, наш народ зберіг свою кров своїх предків слов'ян. Україна була, є i залишається на майбутнє донором слов'янського етносу.

НАРОД, це ті, хто зберігає; історію, патріотизм, національний дух, рідну мову, пісні, традиції,обряди, культ сім'ї на основі взаємної поваги, віри в Бога . Розвиває народні ремесла, мистетсво, культуру... Та ніяк не ті, що інтелектом страждають, в Раді «За чуби» змагаються, буцімто народі гроші відробляють, ганьбу по світу розпускають...

Без історії, народної культури, традицій на жаль ми перетворюємося на вселенське "бидло". Що приводить до різного роду криз, стихійного соціального лиха, стримує прогрес... Ті, хто цього не розуміють, рубають гілку, на якій сидять...

Hi одної могили гетьманів не збереглося за всю багатовікову історію, вci вони були знищені, і піддані історичному забуттю. Лише один приклад, як Польща поглумилася над славою нашого народу, славою нашої нації, могилою творця гетьманської держави Богдана Хмельницького.

Польський магнат Чаклунський, заволодівши суботовим місцем, де був похований Богдан, витяг його останки з труни i повісив на шибениці, де під його наглядом зграї круків рвали тіло Богдана, а кістки, які лишилися, розкидав по полю, щоб нащадки не змогли знайти.

Не залишилося нам навіть маленької кісточки у пам'ять про минулу Славу.

I так сталося з могилами всіх гетьманів, і всіх, хто піднімав свій голос за нас знедолених, мабуть, потрібно мати серце-камінь, щоб забути, ту наругу, яку терпів наш народ від ворогів наших.

Як не старалися наші недруги, наш народ зберіг почуття власної гідності. Він з повагою, без винятку, ставиться до всіх народів Світу. Кордони Української шикарної душі, вказує наша пісня! Для Українця завжди Центральним пунктом світу, «є Україна, Український народ, українські землі». Насправді це є неформальним знаком духовності, коли іменно "свій край Світу є центром світу." Українці завжди мають свій власний особистий світ в якості керівництва до інших світів, що блискуче, пояснює походження і сенс нашої національної гордості, власної гідності, самооцінка, а не які - то ксенофобії, або шовінізм. Наші люди можуть працювати і жити достойно, від півночі до космосу, але завжди зберігають видимі духовні відносини з Батьківщиною, яку нам дав Бог.

Чим більше силкувалися наші недруги в асиміляції українців, тим більше українізірувалися самі!!! Ще багато персон різного рангу від влади й сьогодні, ніяк не можуть зрозуміти й прийняти це, як закономірний історичний факт....

М.В.Гоголь шукав Солоху в Pociї, знайшов її в Україні. Скажіть, де ще є жінка в світі, щоб своїми принадами зуміла посадити всю еліту села в мішки разом з чортом!

Ми i понині не позбавлені почуття гумору, де всі люди плачуть, там ми сміємося.

Українці в історію ввійшли комедією, всі інші трагедією...

Повторю слова великого Івана Франка: «Нам пора для України жить!»

Завжди зберігайте видимі духовні, культурні відносини з Батьківщиною, яку нам дав Бог.

Довго не давався мені образ козацької духовності, як її уявити, як намалювати, з чим порівняти?!?

Духовність людини – нації, є русло Велетенської ріки яке сягає від минулого через своїх предків в сьогодення, з вірою в Бога в майбуття, що живиться джерельною силою струмків – рік, наповнює нашу душу благодаттю, стверджує сенс нашого справжнього життя, благословляє в високий світ, вказує лицарський шлях самопізнання до нашої національної гордості, власної гідності, стверджує самооцінку. Дає можливість поважайте себе, поважати інших, завжди бути вільними, порядними людьми.

Вселяє в душі нашої родини почуття єдиної щасливої долі!!!

Духовність людини – нації, що вода руслі сама формує береги, згідно умов міняє свій фізичний стан від твердої до парообразної, при відсутності тепла замерзає , може з небес хмари притягти, поповнити русло ріки, самоочищається, теплом зігрівається світлими хмаринками, як Божий дух над Миром парить, завжди в динаміці вільною лишається....

Козацька духовність щирість - сила духу жива, чарівні - добрі слова, музика - ласка материнської мови, море святої любові, лицарська доблесть християнська велика душа, тішить, рятує, щастя - волю світлу долю Батьківщині дарує!!!

Одним із прикладів відчайдушності козацького духу на всі часи є мій - наш земляк, не можна такого присвоїть.

КАЛНИШЕВСЬКИЙ ПЕТРО ІВАНОВИЧ

(1691-1803 рр.)Біографічна довідка. Головна сторінка сайту. Останній кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський. Всеукраїнський благодійний фонд імені Петра Калнишевського.

Видатний державник і політик, талановитий полководець, і господарник останній Кошовий отаман Запорозької Січі Петро Іванович Калнишевський прожив довге (112 р.), наповнене небезпекою і беззастережним служінням козацькій державі життя (народився 1691-го р. в с. Пустовійтівці на Роменщині, нині Сумська обл.), помер у жовтні 1803 р. на Соловецьких островах). Померла Катерина II, її внук майбутній цар Олександр I задушив свого батька - сина Катерини II - Павла I, i цим самим проклав coбi дорогу на престол, він вирішив відвідати Соловецький монастир i побажав побачити в'язнів, які томилися в ямі монастиря. Bcix їx (в'язнів) було 7. Перед імператором стояв старий чоловік, з зеленою довгою бородою i дивився на імператора сліпими очима. Коли Олександру сказали, що це Гетьман України, то здивуванню імператора не було меж, i він тут же оголосив про його звільнення, з правом покинути Соловецький монастир, але Петро Калнишевський відмовився залишати Соловецький монастир, там він i помер.

Катерина II вимагала від Петра Калнишевського відмовитися від думки про Незалежність України, але він на це тверду дав відповідь, що він завжди буде з народом України, який прагне Незалежності i він ніколи не зрадить свій народ. Так він став найпершим i самим небезпечним злочинцем Російської імпepiї.

Козацьке сузір'я видатних державних діячів, духовних отців, митців безмежне!!!

«Учітесь, читайте, і чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь…». Перечитайте поему Т. Шевченко, «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм, в Україні і не в Україні моє дружнє посланіє».

Любого Українофоба в відкритому діалозі я зможу переконати, що Іван Мазепа, Степан Бандера. То не є ганьба, Є Честь, Слава!!!

Звичайно, будь-якому русофобу можу довести, що далеко не всі європейські цінності, так важливі, для громадян Росії, України, як нам це намагаються припінести ....

Здоровий глузд Вам Мати,

Завжди свято пам’ятати.

Україна славна Мати,

Гріх своє коріння забувати.

Московію на світ породила,

Розбудувала імперію створила.

Вільно уйміться, угомоніться,

Мужності наберіться, змиріться.

Хто Вам брат, в собі, розберіться?!?

Кому героєм України бути?

Не в Москві в Ізраїлі рішити,

Героїв України визичати.

Честь своїх героїв почитайте,

Себе любимих поважайте.

Жити козаків НЕ повчайте.

Заздрити, НЕ переставайте,

Православному Українському народу,

Що має своїх героїв за честь свободу.

Що козацькому роду, нема переводу.

Що є пісенна сила глибини віків,

Де воля краса, чари духу козаків!!!

Поважайте себе, бережіть славетну козацьку історію, поважайте інших. Будьте порядними людьми.

Дякую Вам за вашу увагу. З найкращими побажаннями Сергій Анцибор.

19.10.2012. м. Миколаїв. С. П.