.gif){kind=small}
Українцi Республiки Комi вiдзначили 95-рiччя з Дня її нарождення.
З 18 по 22 сепрня у Республiцi Комi проходили заходи присвяченi 95 – рiччю з Дня народженяя державностi Комi Му (по комi – комi земля). Основнi події розгорталися на вулицях та у скверах столицi – м.Сиктивкару. Було запрошено багато гостей. Окрiм творчих делегацi своїх мiст та районiв були присутнi гостi-учасники iз Чувашиї, Удмурдiї, Марiй Ел та iншi. Центр та найближчi вулицi було вiдано пiд ярмарку народних промислiв - торговому люду. А в же тут можна було бачити рiзнобарвний мед сташишникiв Волгоградсько областi, вироби з Костроми, сало, м’ясо та ковбаси з сиром та маслом з Блорусi. Вироби мiсцевих майстрiв ковальсько справи. На вибiр були валянки з прикрасами, таких не побачиш в iншому мiсцi, вироби з оленячого хутра. Плетiння з лози, вироби з берести, березового капу та деревини. Фермери торгували сiльськогосподарськими продуктами.
Ходиш по ярмарцi й думаеш, чогось не хвата. А не хвата украiнськой крамницi, палатки, лотка з украiнськими вишиванками та рушниками. Отоб було дiло! Адже усих цiкавить та краса вишивана. Oсобливо жiнок та дiвчаток та й хлопчакiв. Та не тiльки. Ось йде молодий тато з дитиною та пита: - з вiтки у вас така вишиванка? Кажу з Украiни подарунок. Вiн каже гарний подарунок. А я шукаю купити нацiональну комi сорочину. У мене батько старий, був вiйськовим служив на Сахалiнi. Там зостався жити, а мене просить знайди ту сорочку. Хожу питаю, але нажаль, нiхто на зна де то можна взяти, у Сиктивкарi не шиють.»
Центральну площу що перед Держрадою (Госсовет) республiки вiдали нацiнально-культурним автономiям мiст та районiв. Тут збудували стилiзовани хатки – избы з подвiр’ям, обнесених тинном з лат. У дворi стiл та лавки. Хозяii добавили нацiональних колоритiв. Сиктивкарськi украiнцi були дуже радi бачити, у майже кожному дворi, украiнськi рушники та людей у нацiональному украiнському вбраннi. Тут же були сценiчнi майданчики на яких виступали коллективи. Народу зiбралось повна площа. Вдалося спостерiгати як виступали дiвчата украiнськоi громади села старовiрiв Усть-Цильми. Голова громади Валентина Дуркiна розказала, що такi гарнi очiпки, кофти та спiдницi вони змайстрували самi. А на запитання, де ж вашi хлопцi, вiдповiла: - йой, що ви, зараз горяча пора, хто на рибалцi, хто на охотi, хто в лiсi заготовками займаеться. Ось закiнчиться сезон, то всi прийдуть на репетицii та концерти.
Украiнцi м.Сосногорська разом з iншими привезли здоровенну комi шаньгу (схоже на пiцу тiльки тiсто покрито картоплею. Картопля у комi народу то другий хлiб, росте добре й багато). 
Я запитав у голови громади Марii Дешененковой (Шкурат) – як ви це привезли? Каже – найняли фургон та частинами склали, та й привезли.
А ось бачу "украiнську маму" – керiвника дитячоi Сосногорськоi студii украiнськоi культури Тамару Андрiяш. З святом Вас, панi Тамаро! Дякую - вiдповiда. Й Вас радi бачити. Заходьте до нашоi колиби!».
А он там, через тин, бачу сидить гончарка. Вона ногою крутить дерев’янного круга, а руками з глини ката невеличке горнятко. За яскравим вбранням зразу й не впiзнав голову громади украiнцiв м.Вуктила Людмилу Костенко (Роман). А вона смiеться та каже сiдайте пане та лiпть глечика. А там вже черга бажаючих спробувати себе у ролi гончара. Пiдходжу до сиктивкарцiв. Дiвчата у дуже файних нарядах - Ольга Литкiна-Ковальчук, Алiна Хомiч, Катерина Романчук ( дивовижна жiнка родом з с.Мала Прага, пише вiршi про життя, так просто як вода льеться. Якось пита: - скажи про що написати? Напишу про що скажеш». Й так складно виходить: «Цi бескрайнi лани, з золотими хлiбами притаманнi лиш тiльки тобi Украiно. До горячого хлiба припала вустами, як у Божому храмi все злилось воедино» ). А Марiя Степанiвна Галiкаева замiсть очiпка одягла солом’яного капелюха й стала така дивовижно гарна, що жiнки до-вкола наперебiй почали просити й собi примiряти ту красоту. Утихомирилися тiлько як панi Марiя сказала: - так, так, кладiть у кишеню 10 рублiв та й мiряйте. Одна таки, поклала. А Михайло Федькович, зам. гололови республiканськоi НКАУ вбрався у гетьмана. Й де вiн те взяв?! Кажуть сам шиє.
Святкування розпочалося з ходи представникв мунiципалiтетiв республiки. Хоч украiнцв в республiцi багацько, та в колонi вдзначилися лише украiнцi столицi – Сиктивкару. До ходи запросило управлiння культури мiста. Подружжя Галина та Олександр Рубан, Марiя Галкаєва та Олександр Павленко прийшли у вишиванках, й пройшли на чолi колони. О.Павленко каже, що передавав те запрошення й iншим але тi вiдписались що не мають вишиванок. Тут й згадалась думка про украiнську крамницю з вишиванками. Як би була, то вже ж бо накупували, та й на ходу прийшли б.
День закiнчився великою виставою на центральному стадiонi за участю 1500 спортсменiв, спiвакiв «хору Турецького» з виконанням пiсень про комсомол, Ленина – “такого молодого и юного Октября впереди”, комi пiснi «Мича райда», соло виконуючого обов’язки губернатора республiки Сергiя Гаплiкова з пiснею «Надежда мой компас земной…» и великим святковим феєрверком.
Свято республiки це й велике свято украiнськоi дiаспори. З 1931р. украiнцi активно приймають участь у розвитку цього регiону Росii. В рiзнi роки чисельнiсть дiаспори досягала 200 тисяч чол. Сьогоднi вона склада майже 7% населення республiки. Як правило, всi працювали й працюють у промисловостi: нафто-, газо-, вугiлля-, боксито- добуваннi, лiсозаготiвля та переробка деревени, будiвельнй iндустрii, транспорту: авiа, залiзничного, рiчкового, автомобiльного. Самовiданна праця та чималi налоговi вiдрахунки до державной казни. За участю украiнцiв були закладенi основи розвитку науки, державного управлiння та безпеки, комi поезii та театрального мистецтва, та iнше.
Цiкаво вiдмiтити, що за подiбнi заслуги украiнськоi дiаспори у Бразилii у 1991р. законодавчо затверджено державне "Свято Украiни". Впевнений, такого заслуговують й укрaiнцi Республiки Комi.
Щастя, злагоди та процвiтання тобi наша Комi Республiка - Батькiвщина наших дiтей та нащадкiв!
Петро Музико, Сиктивкар 18-22.08.2016р.
фото с
в тексте фото КРОО НКАУ.