Приветствуем Вас на сайте НКА Украина
Новости НКА
Богдан Ступка про Тараса Шевченка. Вечір пам’яті Великого Кобзаря у Сиктивкарі.
04.04.2011
Вечір пам’яті Великого Кобзаря
вечір відкрила та вела Ольга Литкіна-Ковальчук (по центру)
02.04.2-11р. В Сиктивкарі пройшов традиційний вечір пам’яті Тараса Григоровича Шевченко. В приміщенні республіканського фінно-угорського культурного центру (ФУКЦ) зібрались представники української громади міста. На вечір прийшли комі поети та інші представники творчої інтелігенції столиці Республіки Комі. Була підготовлена програма зустрічі. Ольга Літкіна-Ковальчук та її добровільні соратники підготували стенди про діяльність поета. Був показаний фільм-розповідь про Т.Шевченка у виконані Богдана Ступки, відомого актора, виконавця головної ролі у фільмі «Тарас Бульба». Той фільм нещодавно пройшов з великим успіхом в кінотеатрах Росії. То ж присутнім вельми цікаво було слухати цього розповідача та його думки про Великого Кобзаря. В закінченні перегляду фільму прозвучали бурхливі оплески присутніх.
В продовж вечора читалися вірші поета.
Юний Станіслав Волосян прочитав вірша «Україно моя, Україно». Цікаво те, що дві подруги-українки Ольга Литкіна та Алла Волосян – бабуся Стасика вирішували давати чи не давати внукові вчити вірша Шевченка на українській мові. Зійшлися на тому, що дадуть але зовсім невеличкого. Та Стас того вірша вивчив одним махом. Ще й дуже виразно, як то йдеться, його прочитав!
На світлині: Стасик Волосян та Оксана Мєзенцева.(фото О.Павленко)
Віктор Омельчук прочитав – «Сон» та «Заповіт».
Українець Віктор Ульянович Омельчук довго не міг знайти дорогу до української громади.Так вже є, що насправді мало хто знає адресу офісу міської організації українців, на те багато різних вад.
Комі поет Татьяна Пашеніна прочитала «Заповіт» в перекладі на комі мову.
Вірші змінювалися на спів пісень на слова Т.Шевченко «Думи , мої думи…», «Така її доля…» та інші.
Студентка сиктивкарського індустріального коледжу Оксана Мезенцева, та старші члени громади, Ольга Іщик, Олександр Павленко розіграли сценку із п’єси «Катерина». Українка з селища Седкиркищ, що з-під Сиктивкару, Ольга Миколаївна Чуб в своєму виступі розповіла маловідомі епізоди із життя Кобзаря.
Цю інформацію вона знайшла в архівних журналах радянської пори 80-х років минулого століття. Ольга Чуб давно цікавиться творчістю Т.Г.Шевченко і має цілий архів по цій темі. Вона вперше прийняла участь в такому вечорі. Треба до цього додати й те що Ольга велика майстриця-рукодільниця. Вона вишиває. Присутні в доброму здивуванні дізнались, що Ольга Миколаївна може провести особисту виставку вишиванок. А її односельчанка Надія Міхєєва додала, що в хаті господині стільки вишиванок, що доброго залу для виставки може не хватити. Після закінчення вечора відбулась розмова з керівником ФУКЦ про можливу організацію такої виставки. Що до термінів виставки, то тут велику роль грають природні явища, тобто, якщо є дорога до селища. Або зимою, то по льоду через бистру річку, або літом, то через паромну переправу.
Такі вечори ніколи не пропускає українець, заслужений пенсіонер Республіки Комі, бувший міністр торгівлі республіки, письменник, поет і художник Володимир Данилович Лазеба.
18-го лютого йому виповнилось 80 років. Участь в кожному вечорі він завжди відзначає читанням своїх віршів яких у нього на дві видані книги і ще з неопублікованого.
Кожен такий вечір або зустріч співвітчизників, обов’язково супроводжується українськими піснями. Співають всі. Але ніхто не може співати так як співає соло Сергій Гавриленко «Чорнії брови, карії очі», «Місяць на небі», та багато інших.
На світлині співає С.Гавриленко, ліворуч Оксана Мєзенцева.
«Полку» поетів прибуло. Новий член громади Костянтин Бадонін прочитав свої вірші.
На світлині К.Бадонін, праворуч.
Зміст віршів – «математична» лірика. Костянтин викладає інформатику в одному із столичних коледжів, очевидно праця накладає свій відбиток на творчість. Виявилось що Костянтин давно шукав шлях до української громади, але все якось не рішався до участі в її житті. Та ось цей час настав.
Сьогодні, вперше прийшов до громади українець Ігор Терлецький, Батьківщина якого Самбірівщина що на Львівщині.
На світлині Ігор Терлецький, правору (фото О.Павленко).
На Північ Росії він потрапив ще дитиною. Історія його сім’ї дуже схожа з історіями сімей, що були вислані в 40-х роках. Але за весь час він ні на мить не забував свою рідну українську мову. Пан Терлецький був дуже радий тому, що він міг вільно спілкуватися на українській мові. І дуже дивувався, коли хтось із присутніх співвітчизників з ним розмовляв на російській.
М.Сиктивкар,03.04.2011р.
Сергій Гавриленко
| Добавить комментарий |
